Кокаин Эквадор Дербент КОКАИН Columbia

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Чуваки, сегодня расскажу вам свою историю, как я попал в дуркушку с закладками и катался по жизни на крыше поезда. Идея возникла в моей изрядно приподнятой голове, когда я решил войсить своему другу о том, что закинулся кокаином и готов завести бананы.

В общем, началось всё с того, что я наткнулся на одного пацана, который раздавал бэксы за маленький доллар. Не мог пройти мимо, ведь запасы наркоты в моем храме уже иссякли. Так что я сунул руку в карман и достал последние деньги на колбу. Проверил вес закладки, всё было ок, и я пошёл счастливо болтануться с друзьями.

Пришел к ним, достал эту закладку и начал делать ширяло. Больно, но я уже стал немного втертым и мне было всё равно. Какая-то мурашка пробежала по всему телу, и я почувствовал, что жоско вкатываю. Мир вокруг меня начал искажаться, все цвета слились в одно, словно ice-o-lator.

Пока я ширялся, решил войсить своим друзьям и рассказать, что сейчас я на самом деле кручусь на крыше поезда. Они поняли, что я уже в Джиме и решили следовать моим указаниям. Вскоре мы были на вокзале и я, совсем уже нечётко мыслящий, предложил им сделать тоже самое. Пришлось дать им подробные инструкции, как добраться до потесовки на крыше.

Там, на крыше, было подругому! Ветер свистел в ушах, а поезд мчался, оставляя позади весь этот мирский шум. Мы дышали свободой, несмотря на опасность, которая подстерегала нас на каждом шагу. Но нас это не волновало, ведь мы были на вершине экстаза, словно наркоманы в районе.

Так мы ехали, забывая обо всём, пока поезд не замедлил свою скорость, а потом остановился совсем. Бросились мы с крыши, словно гопники на охоту за удачей. Ладно, удачу мы так и не нашли, но это было неважно. Мы были близки к своей цели, осуществили свою маленькую мечту.

В конечном итоге нас разогнали сотрудники железнодорожной полиции, а наши душевные шрамы остались навсегда. Мы попали в больницу, где нам залепили психиатрические ярлыки и начали лечить от вируса наркомании. Так и закончилась наша история, где поезд оказался не только местом свободы, но и погибелью для наших молодых и неукротимых душ.

Итак, это было мое приключение с закладками и поездом. Моё безумие и безрассудство привели меня к этой точке. Живите долго и счастливо, и не дайте себе затянуться в темную реальность наркотиков.